Ботанічна характеристика рослин.

Тюльпан дібровний(Лілійні)

Трав'янистий багаторічник 40-50 см висоти. Листків три - два стеблових, лілійноланцетних. Квітки поодинокі жовті, до 5 см , зовнішні листочки . Тичинки при основі волосисті Плід - суха коробочка, витягнута в верх в тупийносик. Підземна частина утворює цибулину.

Основний ареал виду-лівобрежна Україна, Дон .

Пшінка весняна (Ficaria verna, Ranunculus ficaria) Місцева назва — маслянка. З родини жовтцевих (Ranunculaceae). Невелика (9-30 см заввишки) ефемероїда ранньовесняна рослина з пучком бульбоподібно потовщених додаткових коренів при основі стебла. Стебло висхідне, тонке, просте або розгалужене у верхній частині; як і вся рослина, голе. Листки (2-5 см у діаметрі) блискучі, округло-серцеподібні, виїмчасто-зарубчасті; верхні кутасті або трохи лопатеві, при основі широкосерцеподібно виїмчасті, з розсунутими лопатями, що не перекривають одна одну. При основі черешків є білі, видовжені вивідкові бруньки. Нижні листки довгочерешкові, середні й верхні на коротших черешках. Квітки по одній-дві на верхівці гілок, правильні (2,5-3,5 см у діаметрі). Оцвітина подвійна. Чашечка з трьох вільних листочків. Чашолистки (6- І0 мм завдовжки) широкояйцеподібні, жовтувато-зеленуваті, тонкоплівчасті. Віночок (10-17 мм завдовжки) роздільнопелюстновий, з 8-10 видовженими оберненояйцеподібними, золотисто-жовтими, блискучими пелюстками. При основі пелюсток є медова залозка, вкрита лусочкою. Тичинок і маточок багато. Плід -збірна сім'инка. Плоди (2-4 мм завдовжки) до основи сплюспуті. Росте пшінка в листяних і мішаних лісах, у чагарниках. Рослина тіньовитривала. Цвіте в квітні - травні. Поширена по всій Україні. Заготівля можлива в південних районах Полісся, в Лісостепу, подекуди в Степу. Запаси значні, [ред.] Практичне використання

Харчова, медоносна, лікарська, отруйна, декоративна рослина. Листки й кореневі бульби вживаються в іду до або після цвітіння. Листки містять вітамін С (до 190 мг% ), каротин (5,2 мг%) і вживаються в їжу у вигляді салатів і супів. Кореневі бульби багаті на крохмаль (13,5 %), цукри (до 10%), придатні в їжу у вареному вигляді. Мариновані пуп'янки замінюють каперси. Пшінка -раньовесняний медонос, бджоли охоче її відвідують і збирають з неї нектар. У народній медицині рослину використовують від цинги, геморою, бородавок, корости, від зміїних укусів. В гомеопатії використовують свіжі листки.

Пшінка охоче поїдається худобою, але в період цвітіння вони можуть отруїтися нею. Листки містять алкалоїди й сапоніни, деяку кількість синильної кислоти. Декоративна рослина, зацвітає дуже рано. Вона придатна для декорування схилів .

Птицемлечник (лат. Ornithogдlum, Орнитогалум) — рід багаторічних цибулинних рослин родини Гіацинтикові, раніше відносних до лілійних. Ці квіткові рослини більшою частиною розповсюджені в Субтропічній і помірній зонах Середземномор'я, западній Азії, та Южній Африці зустрічаються в Євразії один вид в Южній Америці, чотири в північний.

Цибулини яйцевидні, округлі, або продовгуваті яйцевидні вкриті міцними лусками.

Листя прикореневе, с білуватою середньою жилкою, лілійне, або ременевидне. З'являються раніше квітконосів. У деяких видів листя з'являється восени, зимують і тільки тоді відмирають. Квіти білі, або злегка жовтуваті, звичайно з зеленою смужкою на зовнішній стороні.

Плід -коробочка. Деякі види отруйні.

Чотири вида були занесені до Червоної книги СССР, один вид Птицемлечник дуговидний занесений до Червоної книги Росії. Науково - латинська назва рода походить від гречеських слів птиця і молоко. Назва була дана мабуть за колір квітів і повинно означати пташине молоко. Вьісота растения от ЗО до 85 см.

Ряст (Corydalis Med.), рід перев. багаторічних зіллястих рослин з родини м'якуватих з підземними шишками-бульбами або бульбами з розгалуженим коренем. Квітки в гронах. На Україні — 7 видів, поширених полісах і чагарниках. Найпоширеніші: Р. порожнистий (С. cava Mill), по всій Україні, крім Лівобережного Степу; Р.

Маршаллів [С. Marschalliana (Pall.) Pers.], звич. в ex. частині Лісостепу і злаково-лучного Степу; Р. Галлера (С. Halleri Wild.) по всій Україні.

Фіалка (лат. Viola) — род растений семейства Фиалковые (Violaceae). Існує близько п'ятисот (по деяким даним - більше семисот) видів рісших в північній півкулі в регіонах з помірним кліматом. Представники роду Фіалкові зустрічаються в більшості регіонів миру помірним кліматом;найбільша концентрація видів стежиться в Північній Америці, Андах та Японії.

Фіалки більшою частиною однорічні, або багаторічні трав'янисті рослини. Квітки одиночні, пазушні.

Плід - коробочка, Семена білкові з центральним зародком. Деякі види фіалок - улюблені рослини

квітників. Більш розширені сорти під назвою „Анютыны глазки". Фіалка також розповсюджена в медицині. Лікує сильний зубний біль, кашель, золотуха т.д.

Фіалка запашна.(лат. Viola odorвta) — травянистое многолетнее растение семейства Фиалковые.

Це самозапилена рослина. В широколистих лісах ранньою весною у фіалок квітують тільки хазмоганні

квітки, що дають семена самозапилення. Фіалка запашна це ентомофільна, чисто мирменохорна,

рослина, у якої викидуючий механізм повністю загублен. Ця рослина використовується як

ефірно масляна, лікуюча , медоносна і декоративна рослина. Недооцінена , але дуже корисна

ґрунтопокривна рослина, гарно виглядає з різними весінніми квітами. Вабить і чарує своєю ніжністю.

Купина лікарська (Polygonatum odoratum (Mill.) Druce) (Polygonatum officinale L.) Місцеві назви - купина, соломонова печатка тощо. Багаторічна трав'яниста рослина родини лілійних (15-80 см заввишки) з потовщеним кореневищем і голим, пониклим, гранчастим стеблом. Листки (до 8,5 см завдовжки і 3,5 см завширшки) довгасто-еліптичні або довгасті, чергові, голі, цілокраї, гоструваті або притуплені, звернені в один бік. При основі листки стеблообгортні, сидячі або на дуже коротких черешках, зісподу сизо-зелені. Квітки пониклі, сидять по одному-два в пазухах листків, на голих квітконосах. Квітки правильні, зрослопелюсткові, з простою віночкоподібною оцвітиною. Оцвітина (5-10 мм завдовжки) біла, трубчаста з шістьма зубцями, які на верхівці мають зелену облямівку. Трубка оцвітини доверху трохи здута, гола. Тичинок шість, маточка одна з ниткоподібним стовпчиком і трилопатевою приймочкою. Зав'язь верхня. Плід - синювато-чорна малонасінна ягода (5-7 мм у діаметрі).

Купина лікарська росте в хвойних і мішаних лісах. Тіньовитривала рослина. Цвіте в травні. Поширена по всій Україні, крім високогір'я Карпат і Криму. Заготовляють у районах поширення. Потребує дбайливого використання і охорони. Купина багатоквіткова (Polygonatum multiflorum (L.) All.) Відрізняється від купини лікарської округлим стеблом і квітками, які сидять по 3-5 у пазухах листків. Росте у листяних, рідше в мішаних лісах. Тіньовитривала рослина. Поширена по всій Україні, [ред.] Практичне використання

Лікарська, харчова, отруйна, декоративна і косметична рослина. У народній медицині використовують кореневища при ревматизмі, грижі, подагрі, для лікування діабету, виразки шлунка і дванадцятипалої кишки, гострого бронхіту, запалення легень, як глистогінний і болезаспокійливий засіб та при неврологічних болях. Користуватися купиною треба обережно, бо всі частини рослини містять алкалоїди і у свіжому вигляді викликають блювоту. Крім алкалоїдів, у кореневищах містяться цукри, крохмаль, вітаміни. Молоді пагони купини містять вітамін С (90 - 220 мг%) і вживаються в їжу як спаржа у відвареному вигляді. Є вказівки на вживання в їжу кореневищ, попередньо відварених у солоній воді. Обидва види купини дуже декоративні, легко розмножуються кореневищами і рекомендуються для розведення на клумбах, у затінених місцях. Дуже ефектна купина в букетах. Часом кореневища купини застосовують як косметичний засіб для зведення ластовиння та для відбілювання шкіри, [ред] Збирання, переробка та зберігання Збирають кореневища купини влітку або в інші пори року, використовують найчастіше у свіжому вигляді. Сушать кореневища купини в печах протягом кількох днів. Зберігають у коробках як отруйні ліки.

Барвінок малий (Vinca minor L.; місцеві назви — зелеіпіа, могильник) — рослина родини кутрових (Аросупасеае) роду Барвінок (Vinca).

Барвінок малий — вічнозелений півкущик 30-60 см заввишки. Квітка і листя барвінка малого

Кореневище — тонке, горизонтальне, до 70 см завдовжки. Стебла барвінка — повзучі, розгалужені, у вузлах укорінюються. Листки — супротивні (3-7 см завдовжки, 2,5 см завширшки), еліптичні, шкірясті, вічнозелені, голі, зверху блискучі, по краях гладенькі.

Квітки — двостатеві, правильні, пазушні, поодинокі, на довгих квітконосах. Оцвітина — подвійна, п'ятичленна. Чашечка зрослолиста, частки її ланцетні, голі, віночок синій, трубчасто-лійкоподібний (до 25 мм у діаметрі), трубочка віночка завдовжки до І2 мм. Тичинок п'ять, маточок — дві, зав'язі верхні. Плід складається з двох видовжених, стрічкоподібних листянок, [ред.] Поширення: барвінок малий росте у листяних лісах, переважно в грабових або в грабово-дубових, часто утворює суцільні зарості на десятках гектарів. Тіньовитривала рослина. Період цвітіння — у травні — червні.

Барвінок малий поширений у Карпатах, Розточчі—Опіллі, західному Поліссі, Лісостепу (крім Донецького), західному Степу. Культивують у парках, на кладовищах.

Основні заготівлі провадять у Закарпатській, Львівській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Тернопільській, Хмельницькій і Вінницькій областях, заготівля можлива також у Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській, Чернігівській, Сумській, Полтавській, Харківській, Черкаській і Кіровоградській областях. Запаси сировини барвінку малого є великими, [ред] Практичне використання.

Барвінок малий — лікарська, отруйна і декоративна рослина.

У науковій медицині використовують траву барвінку малого (НегЬа

Уіпсае іпіпогіб). З неї виготовляють препарат девінкан (містить

алкалоїд вінкамін у таблетках і ампулах, який застосовують при

гіпертонічній хворобі першої і другої стадій та серцебитті

неврогенного характеру і вегетативних неврозах.

З барвінку виготовляють препарати, які застосовують при головних

болях як засіб, що розширює судини головного мозку. Трава барвінку

малого містить алкалоїди вінин, пубесцин, мінорин ізовінкамін,

віназид.

У народній медицині траву барвінку малого використовують як кровоочисний, в'яжучий, легкий проносний і кровоспинний засіб, при кровоточивості ясен і зубному болі, неприємному запаху з рота, хворобах горла, а також при бронхітах, запаленні тонкого і товстого кишківника.

Слід пам'ятати, що ця барвінок малий є отруйною рослиною, тому треба точно дозувати препарати з неї. Тварини її не поїдають. Барвінок малий, як і решта видів барвінку, є улюбленою декоративною рослиною українців. Барвінок малий широко культивують у парках, лісопарках, скверах, суцільних насадженнях і куртинами на схилах, ровах, кам'яних гірках. Його вирощують на кладовищах і в горщиках на балконах.

Краще за все барвінок росте в напівтіні на пухкому, перегнійному грунті, може розвиватися і на відкритих місцях. Виведені садові форми з білими, чорно-фіолетовими, мідно-червоними і пурпурово-червоними квітками, з сріблястим листям, жовтим по краю або строкатим.

[ред] Збирання, переробка та зберігання:

заготовляють траву барвінку малого навесні і на початку літа під час і після цвітіння (травень — червень), зрізуючи її серпами або ножами. Не можна виривати рослини з кореневищами.

На одних і тих же масивах заготовляти цю рослину можна через 3—5 років.

Траву сушать на горищах або під навісами з гарною вентиляцією, розстеливши тонким шаром (3-5 см) на папері або тканині. Сировину експортують за кордон. Пакують її в льняно-джгутові мішки однакової ваги, зберігають у сухих, добро провітрюваних

приміщеннях на стелажах або підтоварниках.

Вид потребує дбайливого використання та охорони.

Конвалія звичайна (Convallaria majalis L.) Трав'яниста багаторічна рослина (10-35 см заввишки) з довгим розгалуженим, повзучим кореневищем і пучками коренів. Квітконосне стебло голе, прямостояче, безлисте, оточене при основі трьома-шістьма бурими піхвами. Листки прикореневі, звичайно їх два, зрідка один або три, довгасто-овальні або еліптичні, великі (10-16 см завдовжки, 4-6 см завширшки) . Основа листка клиноподібна, у зовнішнього листка вона переходить у довгу піхву, яка обволікає стебло і черешок внутрішнього листка. Квітки зібрані на верхівці стебло в однобічну 6-10-квіткову китицю. Квітконіжки при основі з коротким плівчастим приквітком. Квітки правильні, з простою округло-дзвоникоподібною, білою, шестизубчастою оцвітиною (до 10 мм у діаметрі). Тичинок шість, маточка одна, стовпчик один, зав'язь верхня. Плід -малонасінна червона ягода.

Росте конвалія в мішаних і листяних лісах. Тіньовитривала рослина. Цвіте в травні. Поширена майже по всій Україні, крім півдня степу і високогір'я Карпат. Заготівля можлива у Львівській, Івано-Франківській, Тернопільській, Закарпатській, Полтавській, Вінницькій, Кіровоградській, Черкаській, Чернівецькій, Житомирській, Київській, Сумській, на півночі Харківської та в інших областях. Часто утворює куртини і зарості. Запаси сировини значні, проте у зв'язку а хижацькою заготівлею на букети потребує охорони, [ред] Практичне використання

Лікарська, ефіроолійна, отруйна і декоративна рослина. У науковій медицині використовують квітки, листка і надземну частину конвалії - Flores, Folia, Herba Convallariae. Лікарські препарати з конвалії у вигляді настоянок трави, настоїв, корглікону, крапель Зеленіна рекомендуються при серцевій недостатності, кардіосклерозі, пороках та неврозах серця. Конвафлавін марелін - при захворюваннях печінки, сечового та жовчного міхурів. Рослина містить глікозиди, що регулюють серцеву діяльність (є вказівки, що вони не мають рівноцінних синтетичних замінників), біологічно активні речовини капілярозмщнюючої, протизапальної, спазмолітичної, судиннорозтирюючої дії, а також терпеноїди, флавоноїди, кумарини, сапоніни, стероїди, ефірну олію та цукор, яблучну й лимонну кислоти.

У народній медицині конвалію застосовують при водянці, хворобах серця, епілепсії, хворобах очей, від пропасниці, головного болю, паралічу, як заспокійливий, сечогінний засіб, при безсонні. У гомеопатії й ветеринарії використовують конвалію у свіжому вигляді. У медицині застосовують Квітки конвалії містять ефірну олію (до 0,9 % ), яка дуже ціниться в парфумерії, з квіток готують есенцію, що входить до складу найвищих сортів духів. Вся рослина конвалії отруйна.

Рослина дуже декоративна, придатна для декорування затінених вологих місць у садах і лісопарках, [ред.] Збирання, переробка та зберігання

Збирають квітки й траву в період цвітіння, зрізуючи ножами або серпами, складають у кошики або мішки і відправляють зразу ж на місце сушіння або переробка. Сушать на горищах під залізним дахом або під наметами, розстилаючи сировину тонким таром на папері або тканині і періодично помішують. Пакують у мішки або тюки вагою по 20, 50 кг. Зберігають не довше двох років.

Пролісок.Усі проліски багаторічні рослини. Період цвітіння тривалий, плід коробочка родина лілійні.Насіння має специфіку притягувати до себе муравїв.Ця квітка надає перевагу широколистяним лісам з пухким некислим грунтом. Як високо декоративна рослина, пролісок ввійшов в культуру.Ця квітка має особливий вид і красу.

Анемона. Рід жовтецевих трав, сімейства Лютикові. Латинська назва роду „дочка вітрів".

Ця рослина вибаглива до лісового ґрунту. Квітка немає чашолистика, складається з одних тільки пелюсток. Тривалість цвітіння коротка. Усі Анемони - ефемероїди, майже все життя проводжуючи під землею в горизонтальному положенні.